П. Куліш "Чорна рада"

1. Перегляньте відеофрагмент про життя і творчість нашого земляка П.Куліша

2. Прочитайте роман П.Куліша "Чорна рада". За бажанням перегляньте фільм 

3. Опрацюйте теоретичний матеріал та виконайте тести 

Теорія літератури  Роман — вид епічної літератури, для якого характерні значний обсяг і складність будови, широке зображення подій і докладне розкриття життєвих доль людей чи однієї людини упродовж тривалого часу. Цей жанр дає авторові змогу докладно передати історію формування характерів персонажів, показати умови їхнього життя і побуту, розкрити психологію, описати боротьбу за тривалий проміжок часу на тлі важливих історичних подій, а також соціально-класові й національні відносини. У романі буває кілька головних сюжетних ліній, які часто взаємопереплітаються та перехрещуються. Якщо романи одного автора пов’язані сюжетом, ідейним задумом, образами персонажів, тоді їх називають дилогією (два твори), трилогією (три твори), тетралогією (чотири твори) або говорять про цикл романів (якщо їх багато). Особливості роману: • докладне розкриття історії формування характерів багатьох персонажів, показ їх побуту, психології, праці, кохання тощо за тривалий проміжок часу; • наявність розгорнутого сюжету або кількох сюжетних ліній, об’єднаних спільним задумом; • велика кількість дійових осіб; • докладність описів і розповідей; • прозова (рідше віршована) форма; • великий обсяг. За змістом розрізняють романи соціальні, психологічні, історичні, сімейно-побутові, сатиричні, філософські, науково-фантастичні, пригодницькі та ін.  Роман-хроніка — це такий прозовий твір, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.  Історичний роман — роман, у якому відтворюється історична епоха на прикладі конкретних людських долях і подіях. 2. Повідомлення учня про причини написання та історію видання роману “Чорна рада” Письменницький талант Пантелеймона Куліша найповніше виявився у прозі. Причому активніше і з більшим успіхом він виступив як прозаїк у перші десятиріччя своєї творчої діяльності, в 40-60-х роках. Розробляв письменник чимало прозово-епічних жанрів, а в деяких з них став новатором, увівши в українську літературу нові для неї на той час жанри - оповідання - ідилію (“Орися”), історичний роман (“Чорна рада”), історичне оповідання (“Січові гості”). Роман “Чорна рада” - найвизначніший художній твір П. Куліша. Його поява знаменувала собою піднесення української прози на новий, вищий рівень після повістей Г. Квітки - Основ’яненка. Загалом “Чорна рада” стала одним з вершинних досягнень української прози ХІХ століття. В умовах поглиблення в українському народі національної свідомості , а відтак й інтересу до свого героїко-драматичного минулого, з появою праць з історії України та художньо-історичних творів, таких, як “Тарас Бульба” М. Гоголя, “Гайдамаки” Т. Г. Шевченка, “Чайковський” Є.Гребінки, П. Куліш захоплюється вивченням цих праць і творів, проймається думкою про потребу широкого й глибокого художньо-історичного осмислення своєї минувшини в її визначальних процесах, суспільних рухах, як це вже робилося в літературах інших народів. Робота над твором тривала понад чотирнадцять років. Пантелеймон Куліш захоплювався романами В. Скотта і під їхнім впливом у нього народився задум написати історичний роман на українському ґрунті. До здійснення цього задуму його підштовхнула також повість М. Гоголя «Тарас Бульба», aлe на противагу гоголівському творові Куліш хотів створити роман, який би ґрунтувався на історичних фактах, зафіксованих літописцями. У «Літописі Самовидця» письменник знайшов історичну основу для майбутнього роману — опис «Чорної ради» біля Ніжина. Перша редакція “Чорної ради” була написана українською мовою в 1845-1846 рр., однак арешт і заслання Куліша за причетність до Кирило-Мефодіївського товариства перешкодили публікації повного тексту роману. В 50-х роках він створює другу редакцію роману, перекладає його російською мовою і публікує 1857 року в журналі “Русская беседа”. Того ж року виходить окремими виданнями - українською мовою - в Петербурзі, російською - в Москві. 3. Про історичну основу роману  Історична основа роману Після Переяславської угоди 1654 року і смерті Богдана Хмельницького між козацькою старшиною починається боротьба за гетьманську булаву на Лівобережній Україні. Оскільки боротьба за булаву була гострою як ніколи, відбулася Чорна рада (термін на позначення козацької ради, в якій, крім старшини, брала участь велика кількість рядових козаків. Слово «чорна» походить від «чернь» — так старшина називала рядових козаків, а також нижчі верстви суспільства). Найвідоміша Чорна рада відбулася 17-18 червня 1663 року біля Ніжина, де старшина і тисячі рядових козаків, і «некозацьких добровольців » (селяни і міська біднота) зібралися на вибір нового гетьмана. Між інтересами старшини і черні пролягала велика прірва. Кандидатами старшини були наказний гетьман Яким Сомко і ніжинський полковник Василь Золотаренко, кандидатом від черні виступив кошовий Запорозької Січі Іван Брюховецький, який обіцяв зменшити побори. Брюховецького підтримував і уряд царської Росії, який розраховував на його допомогу в поширенні впливу на Україну. Перед радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка та їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка допомогла б йому стати гетьманом. Чернь перемогла, гетьманом обрали Івана Брюховецького, який згодом наказав низовцям розігнати чернь і скарав на смерть Сомка, Золотаренка й інших старшин. У «Чорній раді» П. Куліш використав численні історичні та фольклорні джерела. Письменник прагнув до точної хронологізації подій і відтворення соціально-історичного змісту епохи, відтворюючи суперечності між козацькою старшиною та рядовим козацтвом і селянством, прагнення народу до соціальної рівності. Разом з тим, показуючи станові відносини, Пантелеймон Куліш підносить ідеал станової суспільної гармонії, єдності української народності, заснованої на вірності національним традиціям. У «Чорній раді» Куліша особливо виразно відчувається поетика романів В. Скотта: герої реальні і вигадані діють на сторінках твору згідно з принципами романтизованої історичної легенди, де любовні пригоди переплітаються з описом національної історії. Тому, хоча Куліш і прагнув до історичної достовірності, але часто над істориком перемагав митець, і письменник відхилявся від історичних фактів.  4. Тема, ідея, проблематика твору  Тема: Зображення суспільно-політичних умов на Україні у часи Руїни після смерті Б. Хмельницького і обирання нового гетьмана на «чорній раді», що відбулася 1663 року в Ніжині. Ідея: Викриття і засудження доби Руїни, яка призвела до соціального розладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і козаками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засудження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (І.Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «розідрати надвоє».  Основна думка:  А) зображуючи минуле, автор прагнув збагнути й оцінити сучасне; Б) народ — рушійна сила у визначенні своєї подальшої долі; В) «усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт»; Г) «нема там добра, де нема правди». Жанр: Перший історичний україномовний роман, роман-хроніка.  Проблематика твору:  (Морально-етичні: зрадництво, продажність верхівки, владолюбство і протиставлення їм вірності своєму обов’язку, відданості рідній землі та народу України (підтверджується образами); проблема людського щастя: батьки і діти, кохання і щастя людське; проблема і роль державного діяча.  5. Особливість назви твору. Події у творі відбуваються незабаром після возз’єднання України з Росією. На Україні розгорнулась складна політична боротьба за владу, що і призвела до Чорної ради в Ніжині 1663 року, на якій було скинуто тимчасового гетьмана Сомка й обрано гетьманом І. Брюховецького. На раді, крім козацької старшини, були також запорожці, селяни, міщани («чернь»), тому її і названо чорною радою.   6. Визначення сюжетних ліній роману - історичної (розвиток суспільних подій, пов’язаних з Чорною радою), любовна (історія кохання).  7. Композиція.  Твір містить 18 розділів. Автор влучно використав композиційний прийом — подорож героїв. Цей прийом дає змогу показати широку панораму народного життя, різні стани, верстви населення, ознайомити і героїв твору, і читачів із тим, як і чим живе й дихає народ, складними соціальними проблемами тогочасності. Експозиція: Зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману. Зав’язка: Прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва. Кульмінація: Проведення «чорної ради», за підсумками якої І. Брюховецький — гетьман, Я. Сомко — в’язень. Розв’язка: Смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Лесею.